Я - Класний керівник

ОПИС ВЛАСНОГО ДОСВІДУ

Класні керівники - педагоги, які постійно спілкуються з учнями, різнобічно впливають на них і водночас працюють за предметною системою. Тобто, крім викладання певного предмета він дбає про об’єднання зусиль викладачів, які працюють у групі, координацію їхніх вимог для поліпшення результатів виховної та навчальної роботи з учнями групи.

У своїй діяльності класний керівник тісно пов’язаний з іншими працівниками. Із заступником директора з виховної роботи він планує свою діяльність, бере участь у підготовці й проведенні училищних свят, урочистих подій, інших заходів. Разом з майстром виробничого навчання формує колектив і займається вихованням учнів.

Управляти навчальною групою як колективом - завдання непросте. Тому роботу з групою розпочинаю з вивчення учнів і допомоги їм у створення органів самоврядування.

Для вивчення учнів перш за все використовую перші дні і тижні перебування їх в училищі - період адаптації до нових умов життя і навчання.

Під час першої зустрічі з учнями (як правило 1 вересня) доцільно проводити бесіду на тему: «Як ми будемо жити і вчитися».

Мета бесіди: 1. Познайомити учнів з училищем, обраною спеціальністю, правами і обов’язками учнів професійно-технічних закладів, правилами внутрішнього розпорядку і співжиття.

2. Пояснити перспективу навчання і життя учнів в училищі, поставити перед ними завдання на навчальний рік і розкрити шляхи їх вирішення.

План.

1.    Коротка характеристика училища і обраної учнями спеціальності.

2.     Права і обов’язки учнів, правила їх поведінки в училищі і гуртожитку.

3.     Перспективи навчання в училищі і завдання на наступний навчальний рік.

4.     Шляхи вирішення завдань групи.

Короткий зміст.

Перше питання. Знайомлю учнів один з одним і вітаю із вступом до училища, вибором спеціальності. Тут же треба коротко розповісти про училище, його історію, спеціальності, назвати випускників, якими особливо гордиться училище, дати попередню  інформацію про викладачів, бібліотеку, позакласну роботу і відпочинок учнів. '

Друге питання. Звертаюся до Положення про професійно-технічні заклади, і уставу училища, читаю і коментую записані в них права учнів. Особливу увагу приділяю питанням забезпечення учнів гуртожитком, одержання стипендій, розподілом на роботу молодих спеціалістів. Важливо також підкреслити можливість в подальшому вступу до технікуму чи вищого навчального закладу. Тут же необхідно зупинитися на основних обов’язках учнів, викладених в правилах внутрішнього розпорядку навчального закладу.

Третє питання. Знайомлю учнів з навчальним планом за обраною спеціальністю, характером виробничої практики, питаннями працевлаштування, перспективами професійного росту. Головну увагу приділяю навчанню і життю в наступному навчальному році, ставлю перед учнями такі завдання:

-         добиватися високої успішності;

-         брати активну участь в гуртковій і іншій позакласній роботі;

-         всім приймати участь в громадській діяльності, в житті групи, самоврядування колективу;

-         добросовісно відноситися до праці;

-         бути дисциплінованими, дотримуватись правил поведінки і норм моралі;

-         боротися за честь групи;

-         підвищувати рівень загальної культури, займатися самоосвітою і самовихованням;

Четверте питання. Головним у вирішенні завдань групи є добросовісність і відповідальність кожного учня, його зацікавленість в успіхах групи і своїх особистих. Далі говорю приблизно наступне: «Багато залежить від спільних зусиль групи, цілеспрямованості і згуртованості колективу. Такий колектив потрібно створити. Для цього важливо обрати органи колективу, організувати самоуправління в групі (коротко знайомлю з приблизною його структурою). Особливо уважно треба віднестись до вибору активу групи, включити в нього відповідальних і активних учнів, умілих організаторів і хороших товаришів. Уже зараз треба краще узнати один одного, щоб правильно вибрати органи самоуправління групи.»

Розповідаю учням про різноманітну культурно-масову роботу, а також про традиції, які склалися в минулих випусках, про поведінку і громадську роботу в групі.

На кінець доводжу до учнів, що мій обов’язок - бути вимогливим і уважним до учнів, виражаю впевненість, що група справиться із своїми завданнями, буде організованою і дружною.

В результаті такої бесіди учні отримають перше уявлення про училище, класного керівника, навчальний план і графік навчального процесу, про майбутнє життя групи, про майбутню спеціальність. Звичайно така бесіда викликає в учнів особливий інтерес і помітно впливає на їх подальше відношення до училища, спеціальності, навчання, товаришів по училищу. Для цього перш за все підбираю факти і приклади, пов’язані з навчанням і життям колективів минулих навчальних груп і кращих випускників.

Для першої зустрічі дуже важливий стиль і тон спілкування. Вони повинні сприяти формуванню в учнів хорошого враження про класного керівника,позитивної думки про училище і обрану спеціальність, віри в правильно обраний шлях, налаштування на серйозне відношення до своїх нових обов’язків. Учні повинні відчути вимогливе і доброзичливе відношення до себе. Це важливо для подальшої спільної роботи.

У процесі навчання в ПТНЗ учні потрапляють в нові умови, іншу моральну атмосферу. В зв’язку з цим у багатьох учнів відбувається психологічна перебудова в негативному напрямі. Завдання класного керівника - підбадьорити учня, допомогти йому адаптуватися до нових умов життя, сприяти виявленню кращих людських якостей.

Для досягнення визначеної мети я намагаюся об’єктивно оцінювати навчальну, виробничу та громадську діяльність учнів, їхні індивідуальні особливості. Характеризуючи учня не роблю наголос на окремі негативні його риси, але й не допускаю надмірної поблажливості.

З метою виявлення рівня розвитку кожної дитини, особливостей характеру, проводжу анкетування учнів з питань індивідуального, розумового і психічного розвитку, родинних стосунків, ставлення до обраної професії, щоб потім на цьому грунті будувати всю свою працю.

Після кожного анкетування помічаю, як духовно змінюються наші учні.

Початок І курсу - мовчазна маса з купкою лідерів.

Кінець І курсу - сформований актив, виявлено нахили учнів.

II   курс                  - Клопітка індивідуальна праця разом з

батьками, ведення щоденника педагогічних спостережень.

III   курс                - визначено інтелектуальний рівень, фахові

можливості, бачення себе на робочому місці, або продовження навчання.

Використання анкет значно полегшує роботу з дітьми-сиротами. В спілкуванні з цими дітьми виникають проблеми, пов’язані з замкненістю їх характерів. Ці діти не завжди йдуть на контакт з оточуючими і іноді можуть бути нещирими. Іноді анкета стає єдиною можливістю зробити перший крок до налагодження стосунків з дитиною - сиротою .

Під час колективних розмов з учнями діти не завжди зізнаються, що вони походять з неблагонадійних сімей, вважаючи це принизливим для себе. Для таких дітей анкета і індивідуальна бесіда часто є єдиною можливістю поділитися своїми проблемами та негараздами.

Аналізуючи анкети, визначаю найбільш важливі теми, які необхідно обговорити під час проведення батьківських зборів.

Перші батьківські збори - це виявлення найбільш характерних проблем для учнів групи і планування шляхів і методів їх усунення. Крім того, це найкращий спосіб обговорити з батьками індивідуальні особливості кожного учня, виявити їх слабкі та сильні сторони, питання, на які необхідно звернути увагу.

Батьківські збори - це рішучий крок у напрямку згуртування колективу групи для налагодження тісних зв’язків між педагогічними працівниками та батьками дітей.

До батьківських зборів ми готувалися всією групою. На зборах були зачитані деякі анкети, щоденник з думками учениці Донченко Насті, та перші записки тих учнів, які соромилися розповідати усно про свої враження та хвилювання.

Небагато батьків прийшло, але ті, що відвідали збори, були задоволені від спілкування. В родинах стали більше цікавитись фаховою підготовкою, з гордістю розповідали про професію, що обрали їхні діти. При цьому особливий акцент був зроблений на перспективи, які відкриються перед дітьми після закінчення нашого ПТНЗ і опанування всіх аспектів обраної професії.

Виховна година - це чітко обґрунтована мета, системність, взаємодія з групою учнів, урахування рівня психосоціального розвитку особистості, різноманітність засобів - такі основні засади творчого задуму класних керівників нашого училища.

Класний керівник разом з майстром проектує весь виховний процес, як цілісний функціональний цикл на кожен рік - курс і на всі три роки. Кожна виховна година - окремий мінімодуль.

Звичайно важко вирізнити всі складові міні - модуля, але виховна година будується як сценічний твір: зав’язка, розвиток, кульмінація, роздуми, чергування напруження і розслаблення.

Саме так проведені виховні години:

„ Немає наркотику - немає смерті.”

„ Полонені Венерою”.

„ Подаруй мені життя.”

(ці теми визнані найбільш актуальними за попереднім анкетуванням учнів).

„ Серце вірить в чудеса” ( про традиції Різдва), „ Довоєнний вальс” поступився місцем розповідям про поетів - учасників Великої Вітчизняної Війни.

Зазначимо, що теми виховних годин протягом трьох років можуть повторюватися, наповнюватися ускладненим змістом.

І учням і педагогам доводиться багато читати. Зростаємо разом. Іноді доводиться змінювати заплановані теми виховних годин, або їх доповнювати, спираючись на події, що відбуваються в групі, в училищі, або в країні в цілому. При цьому учні отримують інформацію про події, що відбуваються в навколишньому світі.

Безперечно, при такій методиці проведення виховних годин учні не являються інертними слухачами.

Одним із головних завдань училища є підготовка випускників до життя в реальних ринкових умовах. Де, як не в профтехучилищі, формувати якості майбутніх працівників сільського господарства, трактористів, водіїв, лаборантів, працівників сфери обслуговування, здатних самостійно обирати свій шлях у житті. І в цьому важлива роль належить класному керівнику.

Сучасні вимоги Української держави до освіти передбачають нові підходи до практики виховання. Очевидно, що заохочення учнів до активної реальної участі в процесах управління громадським життям потрібно формувати, починаючи з підліткового віку. Саме усвідомлення своєї участі у вирішенні важливих справ громадського життя є основою подальшої активної позиції у дорослому житті. Однією з форм залучення учнів до громадського життя є участь у самоврядуванні на рівні навчальної групи.

Безумовно, найкраща система виховання в навчальній групі і навчальному закладі не замінить виховання в сім’ї. Дані соціального паспорта навчального закладу підтверджують наявність в училищі великої кількості учнів з соціально неблагополучних сімей. Підліток і на вулиці відчуває на собі велику кількість негативних факторів. Якщо не протиставляти цьому негативному впливу на психіку підлітка позитивних дій педагогів, позитивної атмосфери єдиного учнівського колективу, то така людина буде загубленою в суспільстві. Виховання -процес безперервний. Виховувати учнів необхідно не тільки у відведену для цього виховну годину, а й протягом всього навчального процесу. Не повинен припинятися виховний процес і вдома, і поза домівкою. Виходячи з ідеї безперервного виховання, ми зробили спробу в групі учнів побудувати струнку і добре продуману систему впливу на учнів, перш за все, самими учнями.

Всередині групи у кожного учня є своє коло найближчого спілкування, є індивідуальне “мікро середовище”. У кожній такій групі існує своя етика, свої вимоги до особистості. І якщо групова етика суперечить вимогам педагогів, вимогам колективу, вона стає “силовим бар’єром” між педагогами і учнями.

Організувати самоуправління в групі неможливо без точної інформованості про внутрішню структуру групи, про місце, яке займає в ній кожен учень. Отже, викладачеві треба проникнути у цю структуру, збагнути її.

Формування структури групи відбувається через спілкування учнів. Спілкування учнів - це обмін духовними цінностями, який відбувається у формі діалогу учня як з іншими учнями, так і в процесі взаємодії з оточуючими людьми. Цьому обміну притаманні вікові особливості. Спілкування справляє педагогічно направлений вплив на становлення й життєдіяльність груп, колективів і особистості учня.

Колективні цінності мають специфіку і притаманні саме даному колективу. Спілкування є рушійним механізмом утворення інтелектуально-моральної натури.

Ефективною формою організації спілкування в колективі є гурткова робота. Організуючі спілкування в колективі, необхідно спиратися на ті реальні групи, які існують в учнівському середовищі, об’єднуючи тих дітей, котрі симпатизують один одному і дружать, враховуючи й використовуючи особливості цих груп, їх спрямованість, інтереси, вміння. Врахування цих особливостей значно підвищує ефективність життєдіяльності, враховуючи спілкування у групі від сфери інтересів колективу - до сфери спілкування у групі.

Таким чином, виховання учня повинно йти через колектив. У ході взаємодії з матеріальним світом й спілкування з людьми особистість не тільки набуває індивідуального досвіду, на підґрунті якого формуються індивідуальні риси, властивості, але й засвоює громадський досвід, який стає найважливішою складовою частиною її духовного багатства.

Виховний процес включає в себе ряд складових, які формують свідомість учня, цілісну картину буття, сприяють духовно-практичному освоєнню цінностей, тобто світогляду. З-поміж великої кількості складових, можна виділити декілька, які сьогодні детермінують економічну, політичну, і культурологічну ситуацію в нашій державі. Такими складовим є: громадянське виховання, патріотичне виховання, економічне, екологічне, моральне, естетичне, спортивне.